Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

веремій

Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. ІІІ. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. І. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Потебн. ІІІ. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Потебен. ІІІ. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕМІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕМІЙ"
Брикання, -ня, с. 1) Ляганіе. 2) Сопротивленіе, барахтанье противъ кого.
Важливий, -а, -е. 1) Тяжелый, вѣскій. Серце, що ворушиться од жалю гнівного та од туги важливої. МВ. (О. 1862. І. 75). 2) Важный. Желех. Те зілля дуже важливе од порухи.
Вітрити, -рю, -риш, гл. Нюхать воздухъ. (о собакѣ).
Готува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Готовиться, приготовляться. Страшний суд ся приближає, — готуймося всі. Чуб. І. 220. Той половин бере, готується на смерть. Драг. 76.
Дя́ка, -ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов.... Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.
За́зир, -ру, м. = зазір. Виралили стародавні гроші, що й зазиру їм тепер нема. Васильк. у.
Засата́рити, -рю, -риш, гл. = запроторити. 1) Оце так засатарив, шо й сам не знайду шапки. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. 2) Засатарив мене чоловік сюди, у ліс, а сам геть і подавсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Нару́гач, -ча, м. Ругатель, насмѣшникъ.
Переполохатися, -хаюся, -єшся, гл. Перепугаться, встревожиться.
Торохтій, -тія, м. Крикунъ, пустозвонь. Шейк. Торохтія везти. Ѣхать порожнякомь, съ пустой бочкой. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕМІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.