Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Женчи́ха, -хи, ж. Жница.
Зави́дник, -ка, м. Завистникъ. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників.
Зострівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зостріти, -ріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Пішла моя дівчинонька понад берегами, та зостріла рибалочок з трьома неводами. Зострів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький.
Кружечок, -чка, м. Ум. отъ круг.
Мерзосві́тній, -я, -є. Очень мерзкій. Ах ти мерзосвітня!
Оселедець, -дця, м.
1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем.
2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки.
Прихати, -хаю, -єш, гл. = пирхати, переносно: кашлять. Учора спотіла, аж піт із лоба капотів, роздяглась зразу, да от сьогодні й прихає.
Проречистість, -тости, ж. Краснорѣчіе.
Убоїще, -ща, с. Убоище, упрямецъ, упрямица. Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч.
