Геп меж. Звукоподражаніе паденію или удару; шлепъ. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Ген об землю!
Контентувати, -ту́ю, -єш, гл. Кормить, пропитывать; содержать. Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати. Нехай даремне всякого прочанина й захожого і проїзджачого контентує.
Лопотю́чий, -а, -е. Сильно шуршащій, сильно шелестящій. Купила собі ситцю на спідницю, та там такий цупкий та лопотючий.
Обмірати, -ра́ю, -єш, сов. в. обме́рти, обімру, -реш, гл. 1) Обмирать, обмереть; впадать, впасть въ летаргію. Привели до неї одну нашу таки бабу, стару престаренезну, що недавно обмірала і на тім світі була. 2) Впадать, впасть въ обморокъ. Як почне пані обмірати та стогнати, та в крик викрикувати!..
Польовий, -а́, -е́ 1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Кукіль, то польового дідька робота. 2) — вого. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Люде громадять панське сіно на паньщині... а польовий так б'є людей палюгою. 3) Раст.: а) — ві васильки. Salvia pendula Vahl. б) — ві віники. Artemisia inodora. в) — ва рожа. Lavatera thuringiaca L. г) — ва сосонка. Equisetum arvense L.
Почухратися, -ра́юся, -єшся, гл. = почухатися. Почухрайся, де тя не свербить.
Розсоха, -хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Ум. розсішка.
Товариство, -ва, с. 1) Товарищество. У товаристві лад — усяк тому радіє. 2) соб. Товарищи. Слава тобі, Гамаліє.... на всю Україну, що не дав ти товариству згинуть на чужині. Тільки товариства, що коник вороний. Забери з собою всі лиха, всі зла, своє товариство. 3) Общество. Веселе товариство. Не цурався він і нашого товариства. 4) Общество (научное, коммерческое, промышленное и пр.). Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові. Товариство Просвіта у Львові. Товариства «Шкільна Поміч» у Львові, Коломиї, Самборі. Товариство «Львівський Боян». Повітове товариство кредитове. Календарь «Просвіти», «Товариш» на рік 1904.
Указ, -зу, м.
1) Указаніе. Миршава голова мені не указ.
2) Указъ. Пошукаймо указу, щоб напитись по другому разу. Прийшов указ лоби голить.
Хурта, -ти, ж. = хуртовина 1. Пустіть, добродію ласкавий, у хату заночувати. Хурта така, що крий Мати Божа.
