Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понуритися

Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. І. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 312.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИСЯ"
Веприна, -ни, ж. 1) Мясо вепря. 2) Раст. Ribes grossularia. Вх. Пч. II. 35.
Відригатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відригнутися, -нуся, -нешся, гл. Отрыгиваться, отрыгнуться. Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся. Ном. № 369.
Зава́жни́й, -а́, -е́ Вѣскій, тяжелый, тяжеловѣсный. Левч. 165. Продажне — заважне. Ном. № 10523.
Нажа́ти Cм. нажинати.
Подирбати, (-баю, -єш?), гл. Потрясти, подергать. Вх. Лем. 451.
Поперідь нар. Впереди. Мнж. 190.
Прутчик, -ка, м. Ум. отъ прут.
Сморж, -жа, сморжій, -жія, м. Грибъ: сморчокъ, Morchella esculenta Pers. Анн. 218. Вх. Пч. II. 33.
Твердішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться тверже.
Чужина, -ни, ж. 1) Чужбина. Ном. № 9418. Ой піду я з туги на чужину. Н. п. 2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Н. п. Чужа чужина не пожалів. Мил. 179. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. Грин. III. 411. В мене невіхна чужа чужина. Чуб. V. 699. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Ном. № 334. Чужа чужинонька — не рідна родинонька. Мил. 197.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНУРИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.