Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понуро

Понуро нар. 1) Смотря внизъ, наклонясь. Воли його коло воза понуро стоять. Шевч. 535. 2) Угрюмо, мрачно. Та не там твоя доля! — додав понуро Марко. Стор. МПр. 24. Понуро не мовчи. Г. Барв. 343.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 313.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРО"
Вдовівна, -ни, ж. = удовівна.
Вилучатися, -чаюся, -єшся, гл. Держаться криво, имѣть искривленный спинной хребетъ. Чуб. IV. I.
Гнойок, -йку, м. Ум. отъ гній. Як ноги въ гнойку, то й губи в лойку. Ном. № 7188.
Грошоло́в, -ва, м. Гоняющійся за прибылью, за деньгами. Панські економи, людські п'явки безсердечні, дрібні грошолови. К. Досв. 213.
Плянта, -ти, ж. Ровное мѣсто? Сплянтували ліс, плянту зробили, що й корня не видно. Чуб. II. 183.
Полегкарь, -ря, м. Человѣкъ легкомысленный; любитель легкой (нетрудовой) жизни. Угор.
Розчах, -ху, м. Расколъ въ деревѣ вдоль ствола. Міусск. окр.
Ростикати, -ка́ю, -єш, сов. в. рости́кати, -каю, -єш, гл. Растыкать, растыкать, наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. МПр. 99.
Стервин, -на, -не. Относящійся къ падали. Оце стервиного батька сини. Триз.
Угілля, -ля, с. = вугілля.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНУРО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.