Ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Cм. Керувати.
Дорозумі́тися, -мі́юся, -єшся, гл. Додуматься, сообразить, догадаться. Дорозумівся і я як зробить.
Забиркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = закарбувати.
Замо́тувати, -тую, -єш, сов. в. замота́ти, -та́ю, -єш, гл. Загатывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Замотати, зав'язати, та й нікому не казати.
Корчуга, -ги, ж. Преимущ. во мн. Короткій сани съ толстыми и высокими полозьями, у потребляющіеся для перевозки срубленныхъ деревьевъ.
Латинь, -ни, ж. = латина.
Люла́, -ли́, ж. Большая курительная трубка. Cм. люлька 1. Виносе йому циган таку здоровенну люлу.
Орлан, -на, м. = орел. За ним шугнули козаки-орлани.
Переволочити II. Cм. переволочувати.
Понаціжувати, -жую, -єш, гл. Нацѣдить (во множествѣ).
