Відгрібатися, -ба́юся, -єшся, сов. в. відгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Та Бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу.
Дзиґарі́, -рі́в, м. мн. Часы стѣнные или башенные. Дзиґарі б'ють — Сердце стучитъ отъ испуга.
Дзюбане́ць, -нця, м. см. Дзюб II.
Зімовча́к, -ка, м. Козакъ, живущій въ зімовнику. Козак зімовчак.
Ковбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. 177. Ум. ко́вбчик.
Політика, -ки, ж.
1) Политика. Що то політика? — Нещирість.
2) Лента — шелковая, гарусная. Я їй віддарувався дуже мудрою політикою. Ум. політичка.
Полонинський, -а, -е. = полонинний Звичаї, чари і полонинські примівки. — хід. Выгонъ скота весной въ полонину.
Слав'янолюбець, -бця, м. Славянофилъ.
Спочинок, -нку, гл. = спочив. Будуть кримці та нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця, на спочинках минати.
Френзлі, -лів, м. мн. Бахрома.
