Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голюра

Голю́ра, -ри, ж. Въ сказкѣ цыганъ такъ называетъ инструментъ для бритья. Чи се голюра?... Підголи мене трохи. Рудч. Ск. II. 184.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛЮРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛЮРА"
Басик, -ка, м. Ум. объ бас.
Безлісий, -а, -е. Безлѣсный. Безліса сторона. Золотон. у.
Безсумлінно нар. Безсовѣстно.
Бузувірний, -а, -е. = безувірний. Чи ж воно таки подобеньство старій людині та лопати у піст скоромне? Сказано, бузувірні люде. Харьк. у.
Відтруть, -ті, ж. Болячка, нарывъ. МУЕ. ІІІ. 55.
Зале́жний, -а, -е. 1) Зависимый. 2) Залежавшійся, запасной. О, в того є залежні гроші. Камен. у.
Маму́нечка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Нелюда, -ди, об. Нелюдимъ, нелюдимка.
Сумота, -ти, ж. = сум.
Шелестіння, -ня, с. Шелесть, шумъ. Левиц. Пов. 276.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛЮРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.