буніти

Буніти, -ню́, -ни́ш, гл. = бруніти. Желех.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 110.

Випадкові слова

Сіяльник, -ка, м. = сівач. Лохв. у.

повністю...

Прядуха, -хи, ж. = пряха. Всі прядухи кужіль пряли. Грин. III. 325.

повністю...

Шибайголова м. Сорвиголова. А коні наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сюди, то туди поміж кущами. К. ЧР. 92.

повністю...