Бурчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Утихомирься, не бурчи. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.
Дово́льний, -а, -е. Удовлетворенный. А що ви, свати, довольні? — Ні, не довольні.
Канонірка, -ки, ж. Пуговица канонирскаго мундира.
Метли́ще, -ща, с. Палка къ метлѣ.
Наддої́ти Cм. наддоювати.
Помовчати, -чу, -чиш, гл. Помолчать. Помовчи, язичку, кашки дам.
Рептух, -ха, м.
1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ.
2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна.
3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка.
Стрільба, -би, ж.
1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою.
2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває.
Тинина, -ни, ж. Колъ изъ плетня.
Швигнути, -гну́, -не́ш, гл. Сдернуть. Вітер як швигне хустку з голови.
