Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

муничитися

Муни́читися, -чуся, -чишся, гл. Церемониться. Бери бо лускай насіння; ще й муничиться. Черном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 454.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУНИЧИТИСЯ"
Гамарня, -ні, ж. Металло-плавильное заведеніе. Полт.
Золотопутий, -а, -е. Съ золотыми цѣпями, оковами. Пилипко золотопутий, той, що в погрібі замурувався. Драг. 38.
Куліти, -лію, -єш, гл. Хромать. Желех.
Любове́ць, -вця́, м. Любитель. Козелецк. у.
Оживити 2, -ся. Cм. оживляти, -ся.
Прагнущий, -а, -е. Жаждущій. Був єм прагнущий, — не напоєлисте мене. Гн. II. 81.
Прозористий, -а, -е. Ажурный. Вістря долітців перебивають бляху наскрізь — се прозориста бліха. Шух. І. 277.
Сояшний, -а, -е. = соняшний.
Споміж нар. Изъ средины, между. Споміж садів видко церков. Федьк.
Чуднота, -ти, ж. Диво. Не ест великой чудноти. Не велико диво. Вх. Уг. 276.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУНИЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.