Зажи́вок, -вку, м. 1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. 2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. 8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. 4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздр́ею.
Кравець, -вця́, м. Портной. Кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу. Вражі кравці не вгодили і каптана вкоротили. Ум. кравчик. Первий городок — усе кравчики, другий городок — усе ткачики, третій городок — усе шевчики.
Кува! меж. Подражаніе крику грудного ребенка.
Латаття, -тя, с. раст. a) Nymphaea alba. б) — жовте. Numphar luteum. в) Caltha palustris. Показувала їй ті лози над ставочком, ті листки широкого латаття по воді. Ум. лататтячко.
Напра́сний, -а, -е. 1) Несправедливый. А на мене, молодую, напрасная слава. 2) Дерзкій, обижающій, задорливый. 3) Внезапный, скоропостижный.
Невстидливий, -а, -е. Не стыдливый. А ти, Єво невстидлива!
Отцевський, -а, -е. = отцевий. Отцевського хліба-соли з упокоєм уживати.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку.
Чик II, меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик!
Чіхратися, -ра́юся, -єшся, гл. = чухатися. Кінь.... розчав ся чіхрати у тоту яблонь.
