Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Гу́стрик, -ка, м. Кукишъ.
Дуйнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ дути = дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула.
Живопи́хом нар. Сильно спѣша, насильно. Ми огірки збірали яко мога швидче, живопихом.
За́падень, -дня, м. Углубленіе.
Очеретяник, -ка́, м. Чертъ, живущій въ тростникѣ.
Роспал, -лу, м. Растопка. На роспал нема тріски.
Синявча, -чати, с. = синяк 6.
Троян II, -на, м. = трійка.
Харем, -му, м. Гаремъ. Дрімає в харемі — в раю Византія.
