Виґуляри, -рів, м. мн. = окуляри. Добре, очі мої, я вам виґуляри куплю.
Відбутка, -ки, ж. = відбуток.
Глаголати, -лаю, -єш, гл. Говорить, глаголать. Колись будем і по свойому глаголать, як німець покаже.
Затина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, -тну́ся, -не́шся, гл. 1) Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. г. 2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, пріостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. 3) Останавливаться, остановиться въ разговорѣ, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Друге на речі дається, а як я... Якось Улита затнулась. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. 4) Только сов. в. Упорно стоять на своемъ; упорно продолжать что либо дѣлать. Не хочу, не поїду!... і затялась на сьому. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Дощ затявся. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. 5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся.
Кривесенький, -а, -е., Ум. отъ кривий.
Кукібниця, -ці, ж. Рачительница. Твоя жінка не робітниця, до нашого добра не кукібниця. Ум. кукібничка. До господарства перша кукібничка.
Парахвія, -вії, ж. Приходъ церковный. Який піп, така його й парахвія.
Посколювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и сколоти, но во множествѣ).
Уманювати, -нюю, -єш, сов. в. умани́ти, -ню, -ниш, гл. Заманивать, заманить.
Усамобожити, -жу, -жиш, гл. Умолить, упросить. Насилу усамобожили, щоб вернув гроші.
