Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

козачина

Козачина, -ни, ж. 1) Молодой человѣкъ, молодець. 2) Казакинъ. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. Левиц. І. 245.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗАЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗАЧИНА"
Браточок, -чка, м. Ум. отъ брат.
Вавочка, -ки, ж. Ум. отъ вава.
Досві́дчення, -ня, с. Убѣжденіе.
Зрубувати, -бую, -єш, сов. в. зрубати, -баю, -єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372.
Карноушка, -ки, ж. Съ маленькими ушами. А ягнички картушки поскакали коло грушки. Чуб.  
Лишівка, -ки, ж. Раст. Cantharellus cibarius. Вх. Лем. 432.
Од пред. см. від.
Письмачка, -ки, ж. 1) Грамотная женщина. 2) Плохая писательница.
Підтитарний, -ного, м. Церковный подстароста. Зміев. у.
Свідкування, -ня, с. Свидѣтельство, свидѣтельствованіе. Св. Мр. І. 44.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗАЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.