Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

козачка

Коза́чка, -ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака піддавалась? МВ. Скоро стам козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Родъ верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3)піскова́. Насѣк. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗАЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗАЧКА"
Брень, меж. = Бринь.
Вицвяхувати, -хую, -єш, гл. Обить гвоздиками.
Жбирь, -рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
За́морозь, -зі, ж. Снѣгъ, намерзшій на оконномъ стеклѣ. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.
Знаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Прикладываться ко кресту и др. священнымъ предметамъ.
Клацати, -цаю, -єш, гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск.
Наганьби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Обругать, осрамить.
Поспольний, -а, -е. Безпостный, когда нѣтъ поста. Угор.
Рапіти, -пчу, -пиш, гл. Шумѣть, стучать. Вх. Лем. 460.
Самоволець, -льця, м. Своевольникъ. Та що лихе життя із тими самовольцями. МВ. ІІ. 80. Бач, які самовольці: самі роблять як знають. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗАЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.