Видолати, -лаю, -єш, гл. = здолати.
Дму́чка, -ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ запоръ.
Дубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Мерзнуть отъ холода. Встрѣчено только въ пѣснѣ о Паліѣ, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Був собі чоловік, — Остапом звався. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться.
Киянин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада!
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. миркнути, -ну, -неш, гл. 1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. І слова не промовив, не миркнув. 2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркам, мов на ляха. 3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця.
Огида, -ди, ж.
1) Мерзость, гадость. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап'ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Що у людей високе, те огида перед Богом.
2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, — таке погане.
3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жуінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься.
Перетягати I, -га́ю, -єш, сов. в. перетягти, -гну, -неш, гл.
1) Перетягивать, перетянуть. Перетягли шнурками перину.
2) Перетягивать, перетянуть. Перетягли їх у двір, а тут Бог дав дитину.
3) Тянуть, протянуть, прожить, перебиться. Як небудь ще цей тиждень перетягнемо. Хоч би дав Бог оцей тиждень перетягти.
Підніб'я, -б'я, с. = піднебення 1.
Чатовник, -ка́, м. Караульщикъ, часовой. Чатовники кресові запорозькі.
