Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключ

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Гризо́та, -ти, ж. 1) = Грижа. Камен. у. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки. Левиц. ПЙО. І. 362.
Забу́дько, -ка, м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче. Подольск. г.
Закля́тий, -а, -е. !) Заклятый, заколдованный. З того часу ставок чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.
Ошийник, -ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці. Св. Л. 298.
Подена, -ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога. Шух. I. 166, 170.
Поросхлюпувати, -пую, -єш, гл. Расплескать (во множествѣ). Поросхлюпували діти воду.
Стіжечок, -чка, м. Ум. отъ стіг.
Ходка, -ки, ж. 1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25. 2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у. 3) Партія, группа, обозъ. А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: Магай-бі! МВ. І. 4) хо́дкою. Шагомъ. Ми скрізь ходкою їхали. Борз. у.
Чабанити, -ню, -ниш, гл. = чабанувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.