Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключ

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Азія́цтво, -ва, с. 1) Азіатскіе народы. Варягоруська аристократія втеряла территорию, котру осягла була правом оборони від хижого азияцтва. К. ХІІ. 115. 2) Варварство, жестокость.
Базічка, -ки, ж. 1) Ум. отъ базя. 2) = багнітка. Вх. Уг. 226.
Дім, до́му, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Бо́жий дім. Церков. 6. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. МВ. І. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.
Доко́чувати, -чую, -єш, сов. в. докоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Докатывать, докатить, прикатывать, прикатить.
Зледащі́лий, -а, -е. Ухудшившійся, пришедшій въ негодность, упадокъ. 2) Разлѣнившійся.
Колосій, -сія, м. О Раст.: Колосистый. І овес самосій, і ячмінь колосій. Чуб. III. 266. Овес-колосій. Грин. III. 55.
Нуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать, надѣвать узду.
Стовпець, -пця, м. 1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. Левиц. І. 90. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка. Чуб. VII. 576. 2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). Маркев. 161. І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці. Котл. Ен. III. 64. 3) Часть снувалки (Cм.). МУЕ. III. 15. 4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ. Вас. 190.
Увіходити, -ходжу, -диш и ухо́дити, уходжу, -диш, сов. в. увійти, увійду, -деш, гл. 1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. Єв. І. X. 1. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. МВ. ІІ. 16. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. Чуб. II. 75. увійти в дійство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. Нѣжин. у. увіхо́дити, увійти у неславу. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш. Мет. 83. 2) Проходить, пройти. Чуб. II. 192. Було 60 верст увійду. 3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. 4) ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить. Ном. № 6196.
Хворовий, -а, -е. Болѣвшій. Це дитина не хворова: її тільки перехрестили, а вона і вмерла. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.