Воздух, -ху, м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ум. воздушок.
Ґонта́ль, -ля́, м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ.
Зами́сник, -ка, м. = мисник.
Засо́льщик, -ка, м. Занимающійся соленіемъ рыбы на заводахъ.
Застугоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло.
Плотниця, -ці, ж. = плотиця.
Подружити, -жу, -жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали.
Поругатися, -га́юся, -єшся, гл. — ким. Надругаться, поиздѣваться надъ кѣмъ. Як прийде бідний, як ним ся поругают, а як прийде богач..., як їго шануют.
Притихшати, -шаю, -єш, гл. = притихнути. Делі так би то й притихшав.
Щетинуватий, -а, -е. Имѣющій большую щетину.
