Згні́чувати, -чую, -єш, сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. 2) — се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Зсовувати, -вую, -єш, сов. в. всунути, -ну, -неш, гл. Сдвигать, сдвинуть. Давай зсовувать з себе пояс.
Новонаставлений, -а, -е. Вновь назначенный.
Позакочувати, -чую, -єш, гл. Отворотить, засучить (во множествѣ).
Пущання и пущення, -ня, с. Заговѣнье. На пущення як зав'язано.
Статочний, -а, -е. = статечний.
Стрійний, -а, -е. Хорошо одѣтый, нарядный.
Строкарь, -ря, м. Нанятый на срокъ рабочій.
Уривцем нар. Урывками.
Ущипливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова.
