Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Вт... Cм. ут....
Гуза́, -зи́, ж. Корма, задняя часть лодки.
За́пит, -ту, м. Вопросъ.
Зворухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сдвинуть съ мѣста, пошевельнуть. Аж заморивсь від натуги, а все таки не зворухнув торби.
Кондак, -ка, м. Кондакъ. Тропарі з кондаками.
Конт, -ту, м. Продовольствіе, съѣстные припасы. Хліба не купуємо; конту з обох нас доволі.
Крулевщизна, -ни, ж. Жалованное отъ короля имѣніе.
Позазімовувати, -вуємо, -єте, гл. Зазимовать (о многихъ).
Стулятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. стулитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Складываться, сложиться вмѣстѣ, сжиматься, сжаться, прижиматься, прижаться другъ къ другу. Чи так у вас, як у нас на березі колючки? Чи так у вас, як у нас стуляються губочки? Дід трохи притомивсь, вже і торба з запасом стулилась.
2) О человѣкѣ, животномъ: съеживаться, съежиться. — плечима. Пожать плечами. Стуливсь плечима та й пішов.
