Вимагом нар. Насильно, путемъ требованій.

Горі́ховий, -а, -е. Орѣховый. Горіхова лушпайка. Ой піду я у вишневий садочок та вирву горіховий листочок. Грин. ІІІ. 349. Сіделечко горіхове. Чуб. V. 305.

К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. Мет. 25. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Ном. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.

Криворучка, -ки, об. Человѣкъ съ кривой или увѣчной рукой. Желех.

Осетник, -ка́, м. Раст. luncus effusus. Шух. І. 21.

Перенизити, -жу́, -зи́ш, гл. Слишкомъ понизить.

Пообволікати, -ка́ю, -єш, гл. Обволочить (во множествѣ).

Свиснути, -сну, -неш, гл. 1) Свиснуть. А ну я свисну, тільки ти очи зав'яжи. Рудч. Ск. І. 61. 2) Брызнуть струей. Дала руку, він здавив, — тільки пучки знать; вона здавила, — кров з під нігтів свиснула. Г. Барв. 427.

Схибити, -блю, -биш, гл. 1) Уклониться въ сторону, пошатнуться. 2) Промахнуться. Бе схибить стріляючи. Стор. МПр. 131. Раз на вовна хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. 3) Неудаться, выйти неудачникъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у.

Халус, -са, м. Лакомка, (Галиц.). Желех.