Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Засе́лище, -ща, с. Заселенное мѣсто.
Захропты, -плю, -пышъ, гл. Захрапѣть. Захропла на всю хату.
Зстародавна нар. Издревле.
Левержет, -та, м. Клокъ волосъ, оставленный спереди надо лбомъ на совершенно остриженной головѣ мужчины; въ настоящее время такъ стригутъ лишь дѣтей. Образецъ стрижки Cм. на портретѣ лубенскаго полковника Максима Ильяшенка.
Охижа, -жі, ж. Защита (въ смыслѣ строенія).
Перекудовчити, -чу, -чиш, гл. = перекудлити.
Поніячитися, -чуся, -чишся, гл. Придти въ упадокъ, ухудшиться. Поніячилися шевці.
Порозсуджувати, -джую, -єш, гл. Разсудить (многихъ).
Шатковниця, -ці, ж. Снарядъ для шинкованія капусты. Квасять капусту так; січуть головки на шатківниці....
