Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

їхавиця

Їхавиця, -ці, ж. Ѣзда. Ум. їхавичка. Де під'їхать, де пішки, — хоч би погана їхавичка. Черном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЇХАВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЇХАВИЦЯ"
Вихрування, -ня, с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.
Каптанник, -ка, м. Шьющій кафтаны.
Побрехати, -брешу, -шеш, гл. Поврать.
Повигадувати, -дую, -єш, гл. Выдумать; изобрѣсть (многое). Чимало чого повигадували розумні та учені люде. Ком. II. 9.  
Подолітати, -та́ємо, -єте, гл. Долетѣть (о многихъ).
Попорськати, -каю, -єш, гл. Побрызгать. К. ЧР. 66. Набрала води сцілющої, попорськала. ЗОЮР. II. 56.
Прохожалий, -а, -е. Прохожій. Поховані над дорогами то чумаки, то прохожалі. Ном. № 297.
Ропище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ имѣется въ землѣ нефть. Шух. I. 15.
Скарбона, -ни, ж. = скарбівня 2. Кидали дари свої в скарбону заможні. Єв. Л. XXI. 1.
Туркіт, -коту, м. Стукъ, шумъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЇХАВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.