Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Борікати, -каю, -єш, гл. Бодать. Борікає рогами.
Вандрівник, -ка, м. = мандрівець. Вандрівник, — завандрував в половник (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ).
Намика́ти II, -ка́ю, -єш, гл. 1) Наматывать, навивать. Челядина, що стоїть на вершку стога, намикає (намотує) той колач (довге перевесло з сіна) на вершок остреви, що вистає із стога. 2) Накладывать пластъ шерсти на щетку съ проволочными крючками, — для расчесыванія шерсти.
Освячати, -ча́ю, -єш
Повипадати, -даємо, -єте, гл. Выпасть (во множеств.). Чи чуєш, дядьку! Щось у тебе з воза повипадало! Зуби... повыпадали.
Понаціжувати, -жую, -єш, гл. Нацѣдить (во множествѣ).
Потішити, -ся. Cм. потішати, -ся.
Сакрамент, -ту, м. Причастіе. Не признається — не станеш його сповідать і сакраменту давати.
Спінка, -ки, ж. Запонка.