Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дідуга

Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Н. п. Старий уже був дуже дідуган той Грива. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201). Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса. Рудч. Ск. II. 79.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДУГА"
Вишиванка, -ки, ж. 1) Вышиваніе. 2) Вышитая сорочка. Аф. 348.
Забри́шкатися, -каюся, -єшся, гл. Заважничать, зачваниться; закапризничать.
Зака́зн́ик, -ка, м. 1) Приказывающій, распоряжающійся; приказчикъ. 2) Заповѣдный лѣсъ. Харьк. Ум. зака́зничок. Ув. зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину. Грин. III. 634.
Паділ, -долу, м. Долина, юдоль.
Посилля, -ля, с. Въ выраженіи: як поси́лля. По мѣрѣ силъ. Так роби, як посилля. Лубен. у.
Притирити, -ся. Cм. притирювати, -ся.
Скозуватися, -зуюся, -єшся, гл. Спорить, препираться. Грин. II. 210; ІІІ. 486. Почав скозуваться, а далі й биться з парубками. Грин. ІІ. 171.
Скрипунь, -ня, м. = скрипник 2. Вх. Пч. І. 6.
Слухало, -ла, м. Въ сказкѣ: слушающій. Рудч. Ск. II. 82.  
Суворий, -а, -е. Суровый, строгій.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІДУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.