Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіряка

Звіря́ка, -ки, м. = звірюка. Я ще не бачив, як чоловік звірякою перекидається. Кв. Драм. 241. Із чоловіка став звіряка. Алв. 74.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯКА"
Анта́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ Анта́ба. Вх. Зн. І. Cм. еще шкафа. МУЕ. І. 72. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы. Звенигород. у.
Грізд, гро́зду, м. Пробка. Шух. I. 101.
Клямра, -ри, ж. = клямбра і. Шух. І. 88.
Обагрянок, -нку, м. = обаринок. Ум. обагряночок. Пішов милий на ярмарок, та й на ярморочок, — принесе мі сорок яблок та й обагряночок. Гол. II. 431.
Обжера, -ри, об. = обжира.
Околишній, -я, -є. 1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Єв. Мр. VI. 36. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. Чуб. І. 200 То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. Новомоск. у. 2) Наружный, виѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку. Лохв. у.
Пекучий, -а, -е. Пекучий вітер. Н. Вол. у. Сонце пекуче. МВ. Журба пекуча. МВ. І. 13.
Росквась, -сі, ж. Распутица.
Скамниця, -ці, ж. = скамна. КС. 1884. І. 32. Обозветься та Марєчка у світлиці, прихиливши головоньку ік скамниці. Мет. 178. Лежить мила на усю скамницю. Чуб. V. 365.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРЯКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.