Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Бростя, -тя, с. соб. отъ брость.
Малярі́вна, -ни, ж. Дочь живописца, маляра.
Ортограхвія, -вії, ж. Орфографія, правописаніе.
Перекірливий, -а, -е. Дѣлающій на перекоръ.
Пиндючити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки.
Подовжний, -а, -е. и подовжній, -я, -є. Продольный. — невід. Такой неводъ, въ которомъ его составныя части, отдѣльные куски сѣти, пришиваются по своей ширинѣ и болѣе глубоко погружаются въ воду.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід.
Сотникувати, -ку́ю, -єш, гл. Занимать должность сотника.
Стрибун, -на, м. Прыгунъ. Стрибун, стрибунець. Ум. стрибуне́ць.
