Відшумувати, -му́ю, -єш, гл. Перестать пѣниться.                        
                        
                                                
                          Вічно	нар.
	1) Вѣчно.
	2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя.                         
                        
                                                
                          
	Греготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О лебедѣ: кричать. Я (лебідь) раннім ранком, як займається світ і вода починає жевріти, голосно грегочу світу на добридень. 
                        
                        
                                                
                          
	Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою. 
                        
                        
                                                
                          Незнайомий, -а, -е. 	Незнакомый, неизвѣстный.                        
                        
                                                
                          Очікувати, -кую, -єш, гл. Поджидать, ожидать. Пішов той, а решта сидимо, очікуємо.  Першого торгу не кидайсь, а другого не очікуй.                         
                        
                                                
                          Прикмечати, прикміча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. прикме́тити, прикмітити, -чу, -тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. Прикмечають старі люде.  Прикмічай же, моя мати, який сон присниться.                         
                        
                                                
                          Пшенишнище, -ща, с. = пшеничище.                         
                        
                                                
                          Совало, -ла, с.
	1) Совающій, двигающій.
	2) Спусканіе срубленныхъ деревьевъ по особымъ желобамъ съ горъ внизъ.                         
                        
                                                
                          Чоботонько, -ка, м. Ум. отъ чобіт.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          