Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

власний

Власний, -а, -е. Собственный, свой. Рудч. Ск. І. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЛАСНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЛАСНИЙ"
Бульбулькати, -каю, -єш, гл. = булькати. О. 1862. VII. 72.
Водяний, -а, -е. 1) Водяной. Водяний млин.на губка. Раст. Spongia fluviatilis. ЗЮЗО. І. 137.кропива. Раст. Lycopus exaltatus. ЗЮЗО. І. 166.м'ята. Раст. Mentha aquatica L. ЗЮЗО. І. 128.жеруха. Раст. Cardamine amara L. ЗЮЗО. I. 115.ний мак. Раст. a) Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. L 129. б) Nymphaea alba L. ЗЮЗО. I. 129.ні оріхи. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. I. 139.ний укріп. Раст. Oenthe Phenandrium. — щавель. Раст. Rumex Hydrolapathum L. ЗЮЗО. I. 134.хрущ. Насѣк. водяной жукъ, Hydrophilus picens. Вх. Пч. I. 6. 2) Водянистый. Водяні вишні. 3) Водный, воднистый, богатый водой. На водяному місці стоїть село: усе там гарно роде. Волч. у.
Лускане́ць, -нця́, м. Орѣхъ, очень спѣлый, который самъ вылущивается изъ плюски. Вх. Зн. 34. Cм. лущик.
Мул I, -лу, м. 1) Иль. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 58. 2) Урина. То вельзевул попустив мул, з ляку омочився. КС. 1882. IV. 170.
Надвози́ти 2, -вожу́, -везе́ш, гл. Свезти часть чего. Уже надвозили трохи жита з лану.
Нахаба, -би, ж. 1) Бѣда, напасть. От, відкіля ся нахаба на мене! 2) Нахальство.
Розрипатися, -паюся, -єшся, гл. Часто входить и выходить, отворяя и затворяя дверь.
Совиний, -а, -е. Совиный. Совина лапа. Чуб. І. 95. Совині очі. Грин. III. 391.
Цент, -та, м. Центъ. Не мав ніц, хиба три центи коло себе. Гн. II. 42.
Шпарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Замазывать щели и углубленія при обмазкѣ глиной стѣнъ. (Робітниці) шпарували надвірні хати. Левиц. І. 481. 2) Растягивать края полотна равномѣрно, чтобы они были ровными. МУЕ. III. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЛАСНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.