Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

владикувати

Владикувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. К. МБ. ІІ. 122. Бо Господь наш владикує над всіма богами. К. Псал. 2) Архіерействовать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЛАДИКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЛАДИКУВАТИ"
Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг).
Задавля́чка, -ки, ж. Медиц. Жаба, angina. Вх. Зн. 19.
Заро́стка, -ки, ж.? Ум. заро́сточка. Тепер же я заросточка, не бачила ні виросточка. Чуб. V. 1116.
Зато́вмистий, -а, -е. Тупоугольный. Затовмистий клин. Н. Вол. у.
Зніжувати, -жую, -єш, сов. в. зніжити, -жу, -жиш, гл. Изнѣживать, изнѣжить. Желех. Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила. Харьк.
Легкобит, -та, м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный. 2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Пострибати, -ба́ю, -єш, гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір. Шевч. 522.
Уговтати, -ся. Cм. уговтувати, -ся.
Улегці нар. Налегкѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЛАДИКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.