Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віячка

Віячка, -ки, ж. Лопата для провѣиванія зерна. Шух. I. 166.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЧКА"
Двойча́тий, -а, -е = Двійча́стий. ЗОЮР. І. 263.
Зшиток, -тку, м. Тетрадь. Желех.
Консисторський, -а, -е. Консисторскій. Св. Л. 134.
Котях, -ха, м. = кізяк. Ґава зимою: «руб копіях!» І тому рада. Мнж. 172.
Об'їзд, -ду, м. Объѣздъ. Як поїде на об'їзд, то сьогодня дома буде, а як поїде навпростець — і завтра не буде. Ном. № 11407.
Повидаватися, -даємо́ся, -єте́ся, гл. Выйти замужъ (о многихъ).
Погодний, -а, -е. Благопріятный. Погодний час.
Приломитися, -млюся, -мишся, гл. Приноровиться, примѣниться, набить руку. Мнж. 190.
Пурняти, -ня́ю, -єш, гл. Пасть ночью стадо овецъ. О. 1862. V. Кух. 38.
Тернути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ терти. Тернуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЯЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.