Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Замчи́сько, -ка, с. = замчище.
Корінний, -а, -е. 1) Корневой, относящійся къ корню.
2) Пряный. корінна. Водка, настоянная на кореньяхъ. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна.
Костогриза, -зи, об. Презрительно: бѣднякъ. Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив.
Луза́тися, -заюся, -єшся, гл. Лущиться. Сире насіння погано лузається.
Почитати, -та́ю, -єш, гл. Почитать.
Прямісінько нар. Совершенно прямо, прямехонько. Та так прямісінько й біжить до бідного ягняти. Прямісінько додому.
Трісь меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
Черичка, -ки, ж. = чирка 1. Коло кринички плавають черички.
