Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Висиня, -ні, ж. = височиня.
Вішальник, -ка, м. Висѣльникъ; повѣсившійся, удавленникъ.
Єднора́л, -ла, м. Генералъ. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Вийшли муштруватись перед паном єдноралом.
Запо́ра, -ри, ж. Запоръ.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь.
Косятинець, -нця, м. Родъ растенія.
Повсихати, -хаємо, -єте, гл. Усохнуть (во множествѣ). Як з тобою спізнавались, сухі дуби розвивались, як любитись перестали, однолітки повсихали. Були річки, — повтікали, були ставки, — повсихали.
Приблуда, -ди, об. Бродяга, пришелецъ; приставшее животное. Не знаю, де вони взялись — приблуда князь, була й княгиня. Коня мого приблудою будуть називати.
Свидина, -ни, ж. Раст. Cornus sanguinea L.