Ара́бець, -бця, м. = Ара́б. Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: Кінь арабець, кінь огняний.
Дотовкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Дотолочься. 2) Довозиться.
Корито, -та, с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. У гуцуловъ корито = ночви. під корито підвернути. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. 2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. 3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. 4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. 5) Панцырь черепахи. Ум. кори́течко, коритце.
Пастка, -ки, ж.
1) Ловушка, западня. Десь назнала лисиця у лісі пастку (вовківню) і там м'ясо було положене.
2) Мышеловка, крысоловка. Не шастайся, як миш по пастках.
Повій, -вою, м. Раст. a) Lycium Barbarum L. б) Polygonum dumetorum.
Погарюкати, -каю, -єш, гл. = погарикати.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку.
Улесливий, -а, -е. Льстивый, вкрадчивый. Чоловік улесливий.
Хабоття, -тя, с. Хламъ, лохмотья. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття.
Шкіролупець, -пця, м. Облупливающій шкуры. Въ шутливомъ величаніи является эпитетомъ сапожника: Величаєм тя, шевче чоботоробче і шкіролупче.
