Величатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Величається, мов попадя на весіллі.
2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо!
Голити, -лю, -лиш, гл.
1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче.
2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить.
Зару́ка, -ки, ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку.
Злосливий, -а, -е. = злісливий. Герод злосливий.
Коштовність, -ности, ж.
1) Цѣнность.
2) Драгоцѣнность.
Леме́ха, -хи, ж. 1) = лемішка. 2) об. Флегматикъ; неуклюжій.
Потакатися, -каюся, -єшся, гл. Сговориться. Обчество потакалось, щоб не було його у нас.
Прірва, -ви, ж.
1) Мѣсто, гдѣ прорвана плотина. Вода раз греблю просмоктала.... Злякавсь мірошник та й біжить притьмом до прірви, щоб гатить.
2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Хоч і в прірву. В морі єсть безодні прірви.
Скервавити, -влю, -виш, гл. = скрівавити. Збили, скервавили, обдерли до нагва.
Числитися, -люся, -лишся, гл. Считаться.
