улежати
Улежати, -жу, -жиш, гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Нігде і хліба кусок не влежить. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 333.
Том 4, ст. 333.