Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уланський

Уланський, -а, -е. Уланскій. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 333.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛАНСЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛАНСЬКИЙ"
Відвертати, -таю, -єш, сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69. 8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессаp. 10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Коверзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. К. М. X. 18. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. Стор. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзував-коверзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. К. ЧР. 300. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. Шевч. 130. 3)над ким. Издѣваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Шевч. 132. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду. МВ. (О. 1862. III. 68).
На́дитися, -джуся, -дишся, гл. Быть привлекаемымъ чѣмъ, кѣмъ. Люде вбогі, а дівка друга підросла, — на другого приймака надились. Г. Барв. 175. Панас до неї надиться та й надиться. Г. Барв. 518. Чи не того єси така велишна, що надивсь до тебе потужний пан? К. ПС. 19.
Орендарка, -ки, ж. Арендаторша.
Подушечка, -ки, ж. Ум. отъ подушка.
Пороздаровувати, -вую, -єш, гл. Раздарить (во множествѣ). Пороздаровує нам, дядьковим, або от Кібченятам. Сим. 227.
Постаростувати, -ту́ю, -єш, гл. Побыть старостою.
Ревно нар. = ревне. Гол. II. 575. Ой чого я так журюся, чого ревно плачу? К. МБ. X. 12.
Розорва, -ви, ж. = прірва? в розорву їсть. Жадно ѣстъ. Ном. № 12209.
Усідати, -даю, -єш, сов. в. усісти, усяду, -деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Гол. І. 96. Не вспів козак Нечай на коника всісти. Лукаш. 110. 2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УЛАНСЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.