Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Ілем, -ма, м. Раст. вязъ. Ultus montana.
Манастири́ще, -ща, с. 1) Мѣсто, гдѣ былъ монастырь. 2) Мѣсто, принадлежащее или принадлежавшее монастырю.
Менши́ти, -шу, -ши́ш, гл. Уменьшать.
Недбалий, -а, -е. 1) Нерадивый, небрежный, нерачительный.
2) Беззаботный.
Перестанок, -нку, м. = перестан. без перестанку. Постоянно. Без перестанку я о тім думаю, чи будеш ти моя.
Пригнітати, -та́ю, -єш, сов. в. пригнітити, -нічу, -тиш, гл.
1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила.
2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати.
Псячий, -а, -е. = песький. З псячого хвоста сита не буде.
Росперезати, -ся. Cм. росперізувати, -ся.
Соловей, -в'я, м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. Ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку.
