Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Здоби́чній, -я, -є. 1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. 2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине.
Кучерявіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться кудрявымъ.
Оснівонька, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Переселити, -ся. Cм. переселяти, -ся.
Покидатися, -даюся, -єшся, гл. При ѣдѣ закапать одежду.
Присяй-Богу, присясто-боже, присясто-богу! Ей Богу! Ей-ей! Присяй-Богу буду бити. Присясто-Боже, я не брав.
Прицяпати, -паю, -єш, гл. Примочить, побрызгать.
Прохіра, -ри, об. Лукавый, хитрый, коварный человѣкъ или такое же животное. Прохіра лисиця.
Скалник, -ка́, м. Полѣно, предназначенное для лучины, но еще не расколотое.
