Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Замести́, -ся. Cм. заміта́ти, -ся.
Кашкетовий, -а, -е. Фуражечный.
Метале́вий, -а, -е. Металлическій.
Покрапати, -паю, -єш, гл. Покапать.
Решт, -ту, м. = решта.
Риска, -ки, ж. 1) Ум. отъ риса. 2) Риски бити. На свекловичныхъ плантаціяхъ: пропалывать бураки бороздами, полосами между двумя рядами свекловицы.
Трачиння, -ня, с. Опилки.
Хибкість, -кости, ж.
1) Неустойчивость.
2) Мягкость, слабость характера.
Чумів, -мова, м. Пачка табаку (въ листахъ).
