Визаконити, -ню, -ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було.
Лайно, -на́, с. Калъ, пометъ, навозъ. Але з тебе й зух, зараз і осів, як лайно.
Намоло́тися, -мелю́ся, -лешся, гл. Намолоться.
Перекусити Cм. перекушувати.
Покопотіти, -почу, -тиш, гл. Побѣжать мелкими шажками, стуча ногами (о дѣтяхъ). Раді діти уволити материну волю: ізнялись, покапотіли на могилу в поле.
Полиціян, -на, полиція́нт, -та, м. Состоящій на полицейской службѣ, полицейскій. На пляцу нема нічого, хиба який духовний до консисторії протягне та полиціян свариться. Иди по полицияна.
Сіменястий, -а, -е. = семенастий. Ти ж зозуляста, чи не сіменяста.
Тать сз. = тат.
Трухло, -ла, с. Порохно, вещество, превратившееся въ прахъ.
