Вінкобрани, -ран, ж. мн. Принятіе женихомъ и дружком небольшихъ вѣнковъ.
Жук, -ка́, м. 1) Жукъ, Scarabeus. жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. 2) Кличка черной собаки. Ум. жучо́к, жуче́чок. Ув. жучи́ще.
Невмілий, -а, -е. Неумѣлый. У невмілого руки болять.
Обужати, -жа́ю, -єш, сов. в. обуди́ти, -джу́, -диш, гл. Будить, разбудить. Той ще спить. Він обужає його. Челядку обудити.
Побродити, -джу, -диш, гл.
1) Походить въ бродъ. Побродила по воді.
2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила.
3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір'ячка, що його поронила.
Пригуменок, -нка, м. Часть гумна, гдѣ складываются земледѣльческія орудія.
Роспустка, -ки, ж. Родъ дѣвичьей игры на праздникъ Пасхи.
Рубанець, -нця, м.
1) Полѣно, отрубокъ. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає.
2) = праник.
Хурчати, -чу, -чиш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить.
Цісавий, -а, -е. О масти: каштановый, бурый. «Цісавий — червонявожовтий, н. пр. цісавий кінь».
