Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сцикун

Сцикун, -на, м. Той, кто часто мочится.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЦИКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЦИКУН"
Заґвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Поднять шумъ, крикъ. Заґвалтувало село від краю до краю. Мир. ХРВ. 249.
Захожуваты, -жую, -ешъ, гл. = захожаты.
Нокати, -каю, -єш, гл. Понукать (лошадь), кричать но.
Опукуватий, -а, -е. = опуклий. Бочка опукувата. Волч. у.
Пообхвачувати, -чую, -єш, гл. = пообхоплювати.
Рейдити, -джу, -диш, гл. Болтать, пустомелить. Хоча б оті пани не рейдили. Черк. у.
Річковий, -а, -е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. МВ. ІІ. 74. Річкова вода.
Тамусь нар. = там. Вх. Лем. 4 72.
Трензель, -зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. трензелька. Взяла коня за трензельку. Гол. ІІІ. 52.
Хорбак, -ка, м. 1) Худородный человѣкъ. Желех. 2) = хробак. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЦИКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.