Гарікливий, -а, -е. Ворчливый. Стара гаріклива баба.
Зага́чувати, -чу́ю, -єш, сов. в. загати́ти, -чу́, -тиш, гл. Запруживать, запрудить; дѣлать, сдѣлать плотину, запруду. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. . Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити.
Запеча́тувати, -тую, -єш, сов. в. запеча́тати, -таю, -єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Писав, писав, та чим иншим запечатав. 2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину.
Зістава́ти, -таю, -є́ш, сов. в. зістати, -тану, -неш, гл. Оставаться, остаться. Все мине, а гріх зостане́. зістатися од кого. Отставать, отстать отъ кого.
Зп.. = сп..
Кожушанка, -ки, ж.
1) Женская шуба, покроемъ подобная свиті.
Мандри́ка, -ки, ж. Лепешка изъ сыру, муки и яицъ, родъ сырника, приготовляемаго на разговѣнье послѣ петровокъ, — 29 іюня. Зозуля мандрикою вдавилась. Ум. мандричка.
Обмалкувато нар. = обмаль. Та воно таки бач сього борошна обмалкувато буде, нічого вже тут казати.
Окучити, -чу, -чиш, гл. Окружить колышками гнѣздо для поимки птицы.
Урубати, -баю, -єш, гл.
1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю.
2) Ранить рубя.
3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати.