Відсідатися, -даюся, -єшся, сов. в. відсістися, -сядуся, -дешся, гл. Отставать, отстать коркѣ у хлѣба. Хліб відсівся.
Заміта́вка, -ки, ж. 1) Съ удар. на предпосл. слогѣ. Половая щетка. 2) Лопата для горящихъ углей.
Кислість, -лости, ж. Кислота. Велику кислість має. НВолынск. у.
Клапоухий, -а, -е. Каплоухий. Клапоуху хоч родзинками годуй, а все буде клапоуха.
Князів, -зева, -зеве Принадлежащій князю. Князева перва жінка.
Моторя́ка, -ки, м. = моторун. Та й моторяка ж з вас! — сміюся.
Пошасть меж. = шасть. Він мене коли-не-коли ціпом, а я його батогом тілко шасть та пошасть.
Сунути 1, -ну, -неш, гл.
1) одн. в. отъ совати. Сунуть Не сунь носа до чужого проса. Півкопи грошей в руку суну.
2) Двигаться, итти. У обід знову Грицько суне. Про вовка помовка, а вовк і суне. Комарів як суне, то аж світа не видко.
Убогий, -а, -е. Бѣдный, неимущій. Не той убогий, хто трошки має, а той, що не знав годі — все жадає. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно.
Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл.
1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив.
2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила.
