Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Гайовий, -а, -е. = гаєвий. Гарна, як квітка гайова.
Ду́рбас, -са, м. Дуракъ. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба.
Законя́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. закони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Зараждаться, зародиться. Законяється дитина. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки. Ба! зерно яке довге! значиться велике бути законилося, та запекло сонце. 2) Пріобщаться, пріобщиться св. таинъ.
Їжик, -ка, м. = їжак.
Полотенечко, -ка, с. Ум. отъ полотно.
Поярок, -рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ.
Присвящуватися, -щуюся, -єшся, гл. = присвячуватися. Тоді люде присвящувались, а тепер хай присвятиться.
Утя 2, утяти, с. Утенокъ. Росте, як утя на воді. Летить стадо утят. Ум. утятко.
Шуствал, -лу, м. Кожаный передникъ.
