Господарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Владѣть, хозяйничать. А хто дома, той господарює. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі.
Грома́дський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. Громадська Громадська справа. Громадський суд. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав.
Перепочити Cм. перепочивати.
Подопікати, -ка́ю, -єш, гл. Окончить печь (во множествѣ).
Покупі нар. = укупі. Ці два покупі стояли один біля 'дного, а я геть далі був.
Розбурхатися, -хаюся, -єшся, гл. Разбушеваться.
Скаконути, -ну, -неш, гл. Сильно прыгнуть, скакнуть. А кінь як скаконе.
Суміжи пр.. Cм. сумеж, и пр.
Упиняти, -няю, -єш, сов. в. упинити, -ню, -ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить.
Чижмар, -ра, м. Сапожникъ.
