Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
На-розви́дні, нар. Ha разсвѣтѣ. Це було на-розвидні, як стало світать.
Озирк, -ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити.
Пісня, -ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Ум. пісенька, піснечка.
П'їлина, -ни, ж. см. п'їла.
Покаменувати, -ную, -єш, гл. Побить камнями. Народ покаменує нас.
Потур, -ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло.
Пошерсть, -ти, ж. = пошесть.
Хватати, -таю, -єш, гл. = хапати. Оце хватає, наче собака.
Циба, -би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб'ю.
