Запащекува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Заговорить быстро. 2) Начать говорить дерзости.
Зги́бнути, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб.
Ласкавість, -вости, ж. Кротость, ласковость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її.
Ле́гот, -ту, м. Зефиръ, легкій вѣтерокъ.
Нака́шничок, -чка, м. Небольшой ухватъ, которымъ вынимается кашничок (Cм.).
Невміння, -ня, с. Неумѣнье. За невміння деруть реміння.
Пантрувати, -ру́ю, -єш, гл. Смотрѣть, присматривать, высматривать; заботиться о чемъ. Не п'є меду, чайки лічить, по морю пантрує. А цісарської служби було пантрую, як ока в голові. Мотря... дітей пантрує й годує. Пантрували огнища.
Перестогнати, -ну, -неш, гл. Окончить стонать.
Тасю-тасю! меж. = тась-тась. Тасю-тасю, качуре, додому! продам тебе жидові рудому.
Щебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки.
